САМОУСВІДОМЛЕННЯ ПАРТІЇ РЕҐІОНІВ: ПАРАДИҐМИ, СИМВОЛІКА, КОНЦЕПЦІЇ, СТРАТЕҐІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ

26 березня 2007 року відбулося восьме засідання “Українського клубу”.
Організатори:
Товариство “Український клуб”
Київський інститут проблем управління імені Горшеніна
Центр політичної реклами
Всеукраїнська творча спілка “Літературний форум”
ГО ”Центр ”Свобода слова”
ГО “Конституційна демократія”

Обговорено тему:
"САМОУСВІДОМЛЕННЯ ПАРТІЇ РЕҐІОНІВ: ПАРАДИҐМИ, СИМВОЛІКА, КОНЦЕПЦІЇ, СТРАТЕҐІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ "

Пропонуємо короткий виклад обговорення.

Олексій Усачов:
Сьогоднішнім Українським клубом ми продовжуємо серію круглих столів, присвячених політичним партіям.
Мета круглого столу – не виступати за чи проти ПР, а спробувати дати експертну оцінку ситуації, обговорити причини, пояснити сутність речей і процесів, що відбуваються в українському політикумі і в ПР зокрема.

Роман Кухарук:
Партія реґіонів у масовій свідомості існує у трьох негативних міфах: партія одного реґіону, “донецькі”, прокремлівські.
Разом із тим, експертне середовище відзначає позитивні моменти діяльності партії:

• Демонстративна монолітність.
• Своїх не здають.
• Не коляться.
• Вибори виграла партія, а не іменний блок.

Перед партією лежать п’ять шляхів можливого розвитку. Для зручності персоніфікуємо їх знаковими іменами: Кучми, Лазаренка, Литвина, Ющенка, свій особливий шлях.
Шлях Кучми:

• Узурпація влади.
• Декоративна демократія (для Заходу).
• Фальсифіковані вибори.
• Потрійні стандарти.

Шлях Лазаренка:

• “Я – хазяїн, а не політик”
• Ручне управління всім і вся.
• Рейдерство в усьому.
• Бунт еліт.
• Втеча у закордонну тюрму.

Шлях Литвина:

• Абсолютизується мильна політична булька, що виявляється у персоні на посаді.
• Під бульку формується політичний титанік, на який пруться усі неякісні кадри і технологи.

Результат – відомий.
Шлях Ющенка:

• Волюнтаризм у кадрових питаннях.
• Відсутність діалогу між владою і електоратом.
• Відсутність політичної волі.
• Подвійні стандарти в усьому.
• Неуміння визнати свої помилки.

ПР сьогодні іде усіма шляхами одразу – і це її особливий шлях. Нажаль.
Партія реґіонів сьогодні – це химера. Є бренд “Партія реґіонів”, за яким нічого посутнього нема: ні реґіонів, ні команди, ні технологів, ні партійної бюрократії, ні свого сірого кардинала.
Є фракція у парламенті, в якій іде боротьба за спікерство і доступ до тіл. Фракція складається з кількох груп (Борис Колєсніков визначає їх шість):

• Перебіжчики зразка 2002 року (Стоян, Сулковський, Сухий).
• Перебіжчики – 2006 (“спікери” – Ганна Герман, Чорновіл, Кисельов).
• Група Азарова-Клюєва.
• Група Ахмєтова.
• Група Януковича.
• Мовчазнний баласт.

Говорячи про спікерство, слід відзначити Чечетова як зразок обмеженої людини на високій посаді: регулювання голосуванням рукою, “да” – замість матюків, вибовкування конфіденційної інформації через підсвідомі канали. Відоме скрушне зітхання з цього приводу Раїси Богатирьової: ”Він старається”.
Цікава позиція самої Богатирьової: вона розривається між Ахмєтовим і Януковичем, не маючи впливу ні там, ні там. Бажання бути самостійною фігурою в політиці не підкріплене ресурсно, технологічно і системно.
Дивно себе поводить фракція партії влади у парламенті: блокує трибуну, вихолощує опозиційні постанови і законопроекти. У Європі і світі так партія влади себе не поводить.
Коаліція:

• Антикризова без кризи.
• Єдності без єдності.
• Коаліція без коаліції.

СПУ і КПУ – безпомічні, кволі і невпливові додатки до ПР – фактично, політичний баласт. З ними не рахуються, їх набули оптом і на тривалий термін.
Уряд. Дивна химера, де чимало посад займають висуванці партій, які не виграли вибори – СДПУ(о), РПУ і ПППУ. Уряд абсолютно ґумовий і неефективний. 27 членів уряду – це занадто багато, до того ж, більшість віце-прем’єрів і міністрів не є самостійно і повноцінно мислячими особистостями.
Якщо вибудовувати схему Партія – Коаліція – Уряд, виявимо, що схема не чинна, а чинна схема наступна: Янукович – Ахмєтов – власники контрольного пакету акція у відкритому акціонерному товаристві “Влада України”.
Вони зараз стоять перед вибором:

• Допустити Ющенка у ВАТ на певних умовах.
• Усунути Ющенка з політичного простору, отримавши 100% акцій.

Зайве казати, що це досить вузько і невдячно.
Партії реґіонів треба стати реальною партією, що матиме самоусвідомлення себе як правої політичної сили української держави. Взяти владу – не штука, штука втримати її у руках і застосувати з розумом, честю і гідністю.
Що для цього потрібно?
Через механіз позачергових виборів:

• Змінити програмні засади (усунути націленість на державність російської мови і негативнее ставлення до НАТО).
• Опанувати українську риторику.
• Переформатувати команду.
• Звільнитися від баласту – СПУ, КПУ та всередині партії.

Якщо цього зроблено не буде – буде інша партія, яка врахує прорахунки попередників і візьме владу в Україні якісно і надовго.

Всеволод Степанюк:
Партія реґіонів не донецька і не крамлівська. Українські олігархи не хочуть бути під Москвою. Відсутність сірого кардинала – це демократизм. У партії існує демократичний централізм.
Уряд – це не політики, а бюрократи.

Роман Кухарук:
Смію заперечити. Українські міністри – якраз політики. Біда тільки в тому, що партії, які сформували коаліцію, а, відтак, уряд, не мають достатньо кадрових ресурсів і політичних інструментів, відповідальності і контролю за своїми міністрами і за кабінетом міністрів в цілому.
Всеволод Степанюк:
Націоналісти продали національну ідею. Національної держави нема і не буде. Буде ліберальна держава.

Іван Рибалко:
Пане Степанюк, ви виступаєте як підсвідомий націоналіст.

Роман Кухарук:
Абсолютно не згоден з тезою про те, що національної держави нема і не буде. Вона не тільки буде. Вона є сьогодні як політична реальність. Степанюк просто зажмурив очі і впритул її не бачить.

Всеволод Степанюк:
Українська мова ніколи не була одною в Україні.

Роман Кухарук:
Треба розрізняти мову корінної нації, яка сформувала державу, і мови окупаційних режимів, що перебували в Україні. Політикум не має морального права консервувати пост-колоніальну ситуацію у мовному питанні.

Всеволод Степанюк:
Маємо проблеми помаранчевих міфів.

Іван Рибалко:
У нас немає загальноприйнятої оцінки партій.

Віктор Лисицький:
Тому треба застосовувати марксизм-ленінізм.

Іван Рибалко:
У Партії реґіонів іде внутріпартійна боротьба. Основна ідеологія Партії реґіонів – заперечення українства. Ліберальна ідея в Україні не працює. Для ліберальної ідеології потрібна національна упаковка. При ліберальній ідеології виборцю треба казати: “Хочеш свободи чи ні?”, а йому кажуть: “Українська чи російська мови?”. Партія реґіонів не відчуває нації. Разом із тим, вона бачить світ очима своїх опонентів – націоналістів. Звідси ідуть міти про “своїх” людей у Партії реґіонів. Це своєрідний синдром Добрика. У нас два ВАТи: “Українська Влада” Ющенка і “Влада України” Януковича.

Всеволод Степанюк:
ПР рухається у Західну Україну.

Роман Кухарук:
Моя вихованість не дозволяє артикулювати, в куди справді рухається Партія реґіонів.

Всеволод Степанюк:
Герман і Чорновіл не є речниками Партії реґіонів.
Професійних лібералів нема.
Що в нас за Конституція? Іноземець має рівні права з громадянином України.

Іван Рибалко:
О, в Степанюкові знову націоналізм заговорив.

Віктор Лисицький:
Партія реґіонів – права і неліберальна. І це дуже добре. Менше соціалізму, більше православ’я і курсу на національні конкурентні переваги.
Олігархи по суті – соціалісти. ПР – це праґматизм. Про це свідчить підготовка законопроекту нового податкового Кодексу. Нам давно треба децентралізувати фінансові стосунки. Створення Міністерства реґіонального розвитку і будівництва – дуже вдалий і владний крок.

Роман Кухарук:
До того часу, поки ДПА не буде підпорядкована Мінфіну, вона виконує репресивні функції і не зацікавлена в цивілізованому діалозі з платником податку. То про яку децентралізацію мова? Щодо створення міністерства, то дивно, як це вони не створили два окремі міністерства. Ґумовість уряду, множення міністерств і відомств, збільшення кількості заступників – це безконтрольний, затратний і малоефективний шлях до повної бюрократизації країни. Ця радянська практика ні до чого доброго не призведе.

Віктор Лисицький:
ПР хоче корпоратизувати всю державу. Це не їх вина. Це їхня біда. У Януковича спробуй хоч щось забрати. Забрали перемогу, і ту ненадовго.

Геннадій Самофалов:
Щоби судити про партію, треба знати пердмет.
Все, що є у програмі – збувається.
Світом править капітал. Не все, що є – залежить від нас. Ми знаходимося у геополітичному розкладі. У Європі панує рафінований націоналізм. У німців, наприклад, пріоритетом є громадянин держави.
Рейтинг партії не поступається рейтингу лідера. Я особисто комфортно себе почуваю і в партії, і у фракції – з моєю думкою рахуються. Мене можна тільки вбити – позицію не поміняю.
Оточення Президента працює проти держави і народу. Якщо робити перевибори, то всіх.
Запрацює економіка – всім вистачить. Я не хочу бути чужоземцем у своїй країні. Мовне питання – це проблема мого покоління. Все буде добре.

Андрій Мішин:
У ПР немає стратегії і ідеології. І це добре – є потенціал.
Геннадій Самофалов:
Читайте програму.

Андрій Мішин:
Та я її писав. Апарат партії на працює. Немає комунікації в середині партії.

Володимир Мороз:
ПР взяла Владу. І не треба українця на українця нацьковувати.

Оксана Бєлякова:
Мужчины, вы все кончили?
Дякую. ПР – молода партія. Прграма партії і передвиборна програма партії – це різні програми. Чи може коаліція ПР-КПУ-СПУ мати єдину програму уряду?

Геннадій Самофалов:
Це їхні проблеми. У великій політиці немає дружби, любові, є інтереси. Тому зради в політиці бути не може.

Андрій Мішин:
Витоки ПР – донецькі. Найлегше заробили і вклали в політику.

Геннадій Самофалов:
Історію не можна ламати, її треба знати і розуміти.

Андрій Мішин:
Ліберальні ідеї в Україні не проходять. ПР сповідує демократію великого трудового колективу. Управляти державою – значить управляти підприємством. Донбас заселявся як Техас. Соціальна держава – це високі податки, ліберальна – низькі податки і кожен виживає, як хоче.
В основі ПР – колишні парткомівці, але вже не комуністи. Наш друг Голобуцький написав Богатирьовій пост-індустріальну демократію. Це та ж інформаційна демократія, яку він виписував Олегу Шевчуку.
Де преса ПР? Де система партії?
Аппарат не чує своїх депутатів. От, Самофалов. Чому б не скористатися його ідеями?

Всеволод Степанюк:
Треба розділяти ліберальні погляди і лібералізм в економіці. Варто також говорити про духовний лібералізм. Ідеологія у ПР є. Вона об’єднавча для України. ПР виграє наступні вибори.

Володимир Мороз:
Заанґажованість Степанюка дратує. Дискусія дуже корисна. Ще й з Мішиним познайомився.
Андрій Мішин:
Все устаканиться. Ідеологія витанцюється. Політика Януковича – здоровий ізоляціонізм. Україну треба захищати завжди і скрізь. Перший український капіталіст – Лазаренко. Тепер – Бойко і Янукович. Україна сьогодні – це інтереси Ахмєтова і Гайдука. Усі державні рішення ухвалюються на їх користь. Найближчі 15 років ПР буде на політичній арені.

Ігор Філіпенко:
Ідеології у ПР нема і не буде. ПР – це паразитування на всьому українському. У народу нема влади.

Андрій Волошин:
Приємно, що фракція прислала свого представника на наш круглий стіл.
У нас голосують не за програму, а за лідерів і за бренди.
Лібералізм ПР не пасує.

Віктор Лисицький:
Партія реґіонів – це партія крупного капіталу. Україна сьогодні активно інтеґрується у світ. Реґіонали будуть змушені цивілізуватися. Світ змусить їх це зробити. Стара боязлива бабця Європа проґавила Україну. Розмови про мову і про національне – неконструктивні. Ку-ку, Маруся, прощай, Москва! Треба говорити, не чиє краще, а і те, і те треба. Не можеш вивчити? Вчи, і все!

Іван Рибалко:
Ніхто не заперечив існування ВАТ “Влада України”. Ніхто не заперечив, що ПР має перспективу. Ніхто ні слова не сказав про символіку ПР, хоча вона російська.
        
Олексій Усачов:
Тема наступного круглого столу:
“ НАРОДНІ ПАРТІЇ УКРАЇНИ І НАРОД ”

Інформаційна довідка про експертів

Олексій Усачов – директор Центру політичної реклами.
Роман Кухарук – Голова Правління
Всеукраїнської творчої спілки “Літературний форум”.
Володимир Мороз – експерт, помічник-консультант
народного депутата України Василя Куйбіди.
Андрій Мішин – директор Інституту стратегічної політики
Геннадій Самофалов – народний депутат України.
Віктор Лисицький – економічний експерт.
Андрій Волошин – директор ГО ”Центр ”Свобода слова”.
Іван Рибалко – експерт, “Український клуб”.
Всеволод Степанюк – експерт, помічник-консультант
народного депутата України Олексія Плотнікова
Ігор Філіпенко – експерт, ГО “Конституційна демократія”.
Оксана Бєлякова – віце-президент, аналітичний центр “КСЕНІЯ”.